Допомагаємо Андрійкові бути самостійним

«Мамо, які красиві окуляри! І мені так добре в них все видно!» -12-річний Андрійко Єзерський із захватом оглядає вишикувані на стелажі рядочком окуляри, приміряє по черзі.  - «Хочу ось ці!», - тицяє ручкою на останні і усім своїм гордим видом демонструє – він зробив свій вибір.  Носити окуляри днями, під час реабілітації, Андрійкові порадив лікар. Хлопчик, що страждає на ДЦП, пройшов її завдяки Вашій допомозі. І нам дуже кортить поділитися її результатами.  

 

Андрійко  народився недоношеним – стрімкі пологи на сьомому місяці вагітності. Крихітку, вагою лише два кілограми, одразу забрали до реанімації. Кілька день він самостійно навіть не дихав, дитя лежало підключеним до апаратів життєзабезпечення. А коли його стан стабілізувався і хлопчика виписали додому, батьків ошелешили страшним неврологічний розладом. 

Він довго  не тримав голівки, не брав ручками іграшок. Його тіло зводило від болю та напруги, а згодом проявилося і відставання у розвиткові. Немає методу,  якого б не спробували батьки, аби полегшити стан сина - басейн, масаж, лікувальна фізкультура, заняття з кіньми, плавання з дельфінами, болючі уколи ботоксу - ті розслабляють м’язи, після чого на цілий місяць на ніжки накладають гіпс, щоб вирівнювалися – і так уже 10 разів. Вдавалися і до радикального – операцій на ногах. Результат такої кропіткої роботи – Андрійко пішов до школи. Хлопчик уже в другому класі, хоч і вчиться індивідуально. Він вміє рахувати до 10, і це вже свідчить, що інтелект у нього збережений, а отже є й потенціал. Головне – не спинятися. 

 

І от позаду іще один важливий етап – здолано черговий курс реабілітації у центрі «Крок за кроком». Два тижні із Андрійком інтенсивно займалися лікувальною фізкультурою. Він проходив парафінотерапію, скуті хворобою м’язи хлопчика розминали під час масажів, а ще були численні заняття з психологом та логопедом-дефектологом. 

Нині батьки не можуть натішитися результатам реабілітації: біль у м’язах синочка минув, вони стали більш еластичними. Для діток із ДЦП – це наче ковток свіжого повітря. Ліва ручка, яку хвороба викручувала, тепер стала функціональною – Андрійко може брати нею улюблені іграшки.  А ще значно поліпшилася мова, дитя чіткіше вимовляє звуки. Це далеко не повний ефект реабілітації, адже позитивні зміни проявлятимуться і протягом наступних кількох місяців, та вже нині його батьки дякують усім Вам за те, що підтримали їхнього синочка у боротьбі із наслідками недуги, пожертвувавши  7 450 гривень.  

 

Родина Єзерських – малозабезпечена, живуть в гуртожитку, мама Софія не працює, бо не може лишити Андрійка, його тато, теж Андрій, поліцейський – нещодавно повернувся з АТО.  Держава ж, яку захищав на Сході чоловік, таких як його син забезпечує одним лише курсом реабілітації на рік – це критично мало, щороку треба мінімум чотири курси. Тому нині, дякуючи Вам за поміч дитині, ми просимо і далі не полишати цього сильного хлопчика  на шляху до самостійності. Тисніть "Допомогти", адже разом ми здатні зробити його життя щасливішим.