Галинка (2003 р.н.)

Як кожна дівчинка, вона мріє побувати у Парижі, а ще хоче стрибнути з парашутом. Одначе поки її мета більш приземлена: навчитися ходити рівненько і не кульгаючи. 15-річна Галинка, вихованка Олешківського дитбудинку-інтернату, від народження страждає на ДЦП, який найбільше вразив ніжки. Позаду операція, попереду – іще одна. І непереборне бажання – бути як всі.  

Галинка народилася передчасно, вагою у якісь 1600 грамів. Дуже квола, лише 6 балів за шкалою Апгар. Дівчинку довго виходжували в реанімації новонароджених, а після того, як вагу набрати таки вдалося, лікарі попередили рідних: дитя потребує особливого догляду, та їхні слова лишилися непочутими. Зрештою, маму Галі батьківських прав позбавили, а тато від неї хоч і не відмовився – часто дзвонить до доньки – одначе виховувати її самостійно не захотів.   

Струнка, з довгим русявим волоссям і блакитними очима – в дитбудинку на неї заглядаються усі хлопці. Та Галя на те не зважає, найголовніше для неї – навчання. 8-класниця багато читає, особливо українську літературу, обожнює цей предмет, але найліпші оцінки у неї з фізкультури: попри ваду дівчинка бігає наче невагома і добряче стрибає у довжину. Вчителі нею пишаються.

Сама ж Галя, коли виросте, хоче виховувати малечу, працювати в дитсадочку. Однак дуже боїться, що через свою проблему із ходою опанувати професію не зможе. Саме тому дівчинка і погодилася на операцію: кілька років тому їй надрізали сухожилля на правій ніжці, аби ті її не стягували. Це значно поліпшило стан дитини, вона може повністю наступати на праву ступню, та така ж проблема лишається з лівою – підлоги вона торкається лише носочком, коліно теж не згинається.

 

Нині Галі вкрай потрібно провести ту другу операцію, а потім посилено взятися за нейрореабілітацію в профільних клініках.  Адже ця дівчинка має всі шанси здійснити свої мрії, її лише треба трішки підтримати. Тисніть «Допомогти» і разом ми крок за кроком зможемо наблизити покинуту рідними Галю спершу до омріяної професії, а потім, можливо, і до Парижу!wink