Артем Трокоз (2012 р.н.)

Великі сірі оченята і сором’язливий погляд. Він любить уважно спостерігати за дітками на майданчикові, нітиться від голосних звуків і часто ніби занурюються у свій особливий світ. Наш новий підопічний, 5-річний Артемко Трокоз, хворіє на аутизм. Це розлад нервової системи, за якого порушується соціальна взаємодія дитинки із зовнішнім світом.

Артемко народжується вчасно і без жодних труднощів. Лікарі маму Олю запевняють: дитя здорове, і за кілька день відпускають додому.  Та серце  підказує – синочок особливий: він поводиться інакше за однолітків, наче відстає психологічно, навіть «мама» не вимовляє, кличе її пищанням. Нарешті черговий огляд у невролога таки підтверджує страхи жінки. «Шок» – іншим словом стан люблячої мами тоді не описати, але вона вірить: дитину можна витягнути із його маленького внутрішнього світу і починає за нього боротися.

 

Заняття з психологами дають результат. У два рочки Артемко починає говорити, вивчає всі цифри. У три з половиною рочки він вчиться читати і тоді ж проявляється його феноменальна пам’ять: усі слова, які Артемко знає українською, він вимовляє і англійською. Одначе на елементарні питання: «Як справи?» відповісти не може, хлопчик просто не сприймає питань, часто говорить завченими шаблонами, йому важко висловлювати свої думки.

Артему дуже важко змінювати звичну для нього обстановку, похід в гості чи в кафе для нього – психологічна травма, адже все невідоме його дуже лякає.  А ще дитя боїться їжі, він майже нічого не їсть. Від того у Артемчика серйозні проблеми з травленням, йому треба дотримуватися насиченої йодом «морської» дієти, а ще – пити ліки.

Невдовзі хлопчик має піти до школи, але мама дуже цього боїться, бо хоч Артемко і тягнеться до інших діток, грається з ними лише за умови, якщо ті не порушують його зони комфорту. Коли ж це стається, замикається в собі. “Мій хлопчик дуже добродушний, щедрий, але я дуже боюсь, що він не зможе спілкуватись, вивчати предмети, він не розумітиме вчительку, і взагалі в школі йому ніхто не допоможе”, – хвилюється Оля.

 

Та нещодавно замайоріла надія: психолог визнав, що форма аутизму у Артемки – слабка, а отже є великі перспективи покращити його стан. Для цього дитині потрібна тривала реабілітація та постійні обстеження у логопеда, психолога, корекційного педагога, разом з тим контролювати треба і його фізіологічний стан. Це все гроші, яких у мами, на жаль, немає. Всю себе вона віддає синові і просто не має змоги влаштуватися на роботу.

Нині доля цього особливого розумника у руках небайдужих людей. Тож тисніть "Допомогти"  і давайте разом дамо Артемкові шанс проявити свій прихований потенціал.