Антон (2003 р.н)

Допитливий і змучений погляд. Його звуть Антон і йому 14-ть. Антон – сирота, практично від народження він живе в Олешківському дитбудинку-інтернаті й бореться з проявами страшної недуги – гідроцефалії.

«Водянка головного мозку» - саме так в народі називають хворобу, що не дає спокою дитині. У його голові скупчується рідина, яка притискає тендітні тканини головного мозку до черепа, вони – відмирають. Це страшні болі, порушення розвитку, як не лікувати – смерть. Антон таким народився і рідній мамі одразу став непотрібним.

Аби врятувати хлопчика, у його голівку лікарі імплантують шунта – той налагоджує відтік рідини з мозку. Дитя ж тим часом розподіляють до інтернату. Там він живе і досі. Пересувається Антон лише на інвалідному візочку, бо кожна спроба стати на ноги завдає йому нестерпного болю: коліна не розгинаються, контрактура. Окрім того у хлопця викривлений хребет.  

З нашою допомогою Антона нещодавно обстежили столичні лікарі: офтальмолог, педіатр, ортопед, невропатолог і хірург. Останні з жахом виявили: шунт у його голові – розірваний. Нині під питання стоїть операція із заміни або корекції імпланту, перш ніж вдатися до неї його будуть кілька місяців  спостерігати. Поки ж нашому підопічному треба придбати окуляри, у нього виявили короткозорість і повноцінно займатися в школі без них він не зможе, це ризик геть втратити зір.

Та ми не полишаємо надії на те, що Антон колись таки зможе звестися на ноги. Аби встати з інвалідного візка, йому потрібна серйозна реабілітація: заняття на тренажерах, системні зігріваючі масажі та гідромасажі, теплові і контрастні обгортання, мінеральні ванни. Один курс такої реабілітації коштує щонайменше 10 тисяч гривень, дитині ж на рік таких потрібно чотири. Звісно, про Антона, який не має жодної рідної людини, подбати мала би держава, але, на жаль, на неї сподіватися не варто. Єдина надія хлопця – ми з Вами. Аби підтримати сироту, тисніть «Допомогти».

Розумієте, гідроцефалія – не вирок! Якщо вчасно приборкати наслідки недуги, Антон зможе жити повноцінним життям. Він і так намагається радіти кожному своєму рухові, дневі без болю і не засмучуватися через прикрощі інтернатних буднів. Він сильний хлопчик, який понад усе у світі хоче бути здоровим.  Давайте ж разом здійснимо його мрію. Адже лише разом ми здатні творити дива.