Софійка Бардась (2013 р.н.)

Вона уже мала би з галасом бігати квартирою, заплітати кіски лялькам і  дотепно, коверкаючи слова, розказувати перші новорічні віршики. Однак для 4-річної Софійки Бардась з Бердянська це недосяжно. Усі сили цієї маленької дівчинки забирає страшна хвороба – дитячий церебральний параліч. Його Софійка отримала при народженні, одночасно втративши рідну маму.

Така бажана і чеканна вагітність. Світлана, здавалося, не тямилася від щастя і всі дев’ять місяців уявляла як пригортатиме до грудей любу донечку. Одначе тому не судиться збутися. З першими потугами починається те, від чого мороз йде шкірою: Софійка застрягає у тазі. Критична кровотеча, мама помирає просто на столі операційної, уже по тому лікарі вдаються до кесаревого розтину і буквально висмикують  дівчинку із бездиханного тіла, скрутивши їй шию. 

Два тижні в реанімації під апаратом штучної вентиляції легень. Судоми, кров у сечі – це наслідки кисневого голодування. Лікарі стримані в прогнозах, якщо навіть виживе, що з нею буде далі сказати ніхто не наважується. Батько на той час відсторонюється і поряд лишається лише тітка Вікторія, яка згодом забере дівчинку додому і назве рідною донькою.

Це нині Вікторія, сама медсестра, яка нібито добре усвідомлює усі складнощі, з якими доведеться зіштовхнутися, зізнається: навіть не уявляла наскільки буде тяжко. Кілька місяців страшних судом, Софіка не тримає голівки, не може смоктати і оченятами не слідкує за предметами. Всі ознаки ДПЦ – цей діагноз крихітка отримує в рік. Батько хоче віддати її до дитбудинку, Вікторія ж вмовляє відмовитися від донечки на її користь. Так вона офіційно стає її мамою і дає собі слово: любити і дбати про Софійку, донечку її покійної сестри. 

Відтоді кожен день їхнього життя – це кропітка робота за кожен звук і рух. У неї уражена лобова частина мозку. Саме вона відповідає за інтелект, розвиток і подачу сигналів у кінцівки. Тому керувати власним тілом Софійка не може. Ручки і ніжки Софійки зводить від напруги, вона не може навіть стиснути пальчики в кулачок. Нині за розвитком вона лишається на рівні 5-6 місяців. Але Вікторія не здається. Щоденні масажі, лікувальна фізкультура, реабілітація та іпотерапія - здається, немає методу, який ще не застосовували до Софійки. І вони дають результат.

Дівчинка навчилася перевертатися на бік, з опорою вона вже вміє сидіти, розуміє, коли мама пропонує їй їсти чи пити. І хоча лікарі жодних прогнозів не дають, Вікторія вірить – її донечка не безнадійна.

«Я багато плачу. Отак зранку прокинуся, поридаю, а потім встаю, беру її на ручки і ми починаємо жити. Не знаю, як там буде далі, але точно здаватися не можна. Бо якщо не робити масажів і не проходити реабілітації, буде тільки гірше. М’язи ціпеніють і тоді їй стає дуже боляче. І хоча б цього болю Софійку треба позбавити».

Підопічною нашого фонду дівчинка стала 2016-го року. За цей час ми влаштували їй обстеження у найкращих столичних лікарів, придбали відсмоктувач для слини, яку дівчинка не здатна ковтати самотужки, і з Вашою допомогою вже сплатити кілька реабілітацій. Адже щороку лише на них Софійці треба 40 тисяч гривень і у Вікторі, яка розривається між донечкою та двома роботами, звісно, таких грошей немає.

І хоч жодних прогнозів щодо стану Софійки лікарі не дають, ми разом з її матусею радіємо найменшим успіхам. А ще віримо: дівчинка зможе вирватися із лещат хвороби, її лише треба трішки в цьому підтримати. Клікайте «Допомогти»! Разом ми здатні додати сил цій маленькій, але дуже мужній дівчинці.