Оля Кожухар (2012 р.н.)

Хитрющі оченята, дзвінкий сміх і… тяжка доля. У той час як дітки у 5 років  вже вчяться читати й писати, ця дівчинка, Оля Кожухар із Бердянська, вміє хіба сказати «мама». Це єдине слово, що досі вимовляє дівчинка. Вона не вміє ходити, а без підтримки – навіть стояти чи сидіти. Стан Олі – це наслідок крововиливу в мозок. Дитину травмували під час пологів.

Оля народилася на 35-му тижні маминої вагітності. Ті пологи лікарі стимулювали навмисне, адже перенесене мамою ГРВІ позначилося на дитині, чекати було ризиковано. Після появи на світ крихітна дівчинка вагою в 1700 грамів – не закричала, а тільки тихо прохрипіла.. . Реанімація, апарат штучного дихання, неонатологи почали боротися за маленьке життя. Одначе мама Тетяна серцем відчувала  - з донькою коїться щось лихе. 

Квола дівчинка, зовсім не плаче, постійно спить і не прокидається, аби навіть поїсти. Тетяна, яка уже мала двох дітей, розуміла – щось не так. Лікарі ж, які спершу запідозрили вірус і попри те, що жоден аналіз його не підтвердив, призначили сильні антибіотики, зрештою усе списали на передчасні пологи. З тим дівчинку і відпустили додому.

Щойно Оля окріпла, мама Тетяна кинулася оббивати пороги неврологів. «Дитя відстає у розвиткові. А що Ви хотіли? Це через ранні пологи» - усе, що чула жінка. Її Олі приписували ліки, які тільки шкодили, відправляли на масажі, які не допомагали. Аж поки у півтора роки мама з донечкою добилися консультації в обласній лікарні. Крововилив у мозок тоді одразу ж показало МРТ, а рентген шиї вказав – дитині шию просто звернули. Сумнівів не лишилося: причина такого стану – лікарська помилка, її травмували, коли витягували із живота.

«Я мало не впала, коли це почула. Земля просто з-під ніг пішла. Як можна було одним махом перекреслити моїй дитині життя?! Я ридала кілька днів. Мені тоді сказали: прогнозів не даємо, все залежить від того, наскільки Оля захоче старатися і боротися за себе» - зі сльозами на очах пригадує мама Тетяна. Вона міцно пригортає до грудей беззахисну донечку, яку називає сенсом всього свого життя.

Ольга, це так мама за впертість називає дівчинку, за ці кілька років уже довела – вона може і буде за себе боротися. Курси масажів, ліків для стимулювання мозку, реабілітація і заняття з кіньми дали результат. Якщо раніше весь правий бік Олі був наче паралізований і вона не могла навіть поворухнути пальчиками руки, нині дівчинка тримає нею іграшки. Вона навчилася сидіти з опорою, а верхи на коні – навіть без, тримаючись за маму Оля вміє стояти, а недавно після заняття з логопедом сказала перше своє слово. Навіть лікарі нещодавно визнали – дівчинка, яка ще донедавна не мала жодних шансів ходити, за рік-два самостійно піде.

Такі успіхи Олечки – це результат кропіткої роботи мами та реабілітологів. І нині, коли прогрес так помітний, головне – не спинятися. Одначе продовжувати цю боротьбу більше немає можливості, родина вичерпала всі свої ресурси.

Олю і ще двох діток Тетяна виховує сама. Вона не може працювати, адже їй постійно треба бути біля донечки. Грошей катастрофічно бракує навіть на прожиття. У той час як один курс реабілітації коштує 10 тисяч гривень, а їх на рік треба щонайменше чотири. Єдина надія цієї сильної дівчинки – ми з Вами. Наш фонд уже влаштував їй обстеження у найкращих лікарів, а ще сплатив за одну реабілітацію. Нині збираємо кошти на наступну. І дуже просимо підтримати нашу Олечку в її боротьбі. Для цього варто лише натиснути «Допомогти» і пожертвувати будь-яку посильну суму грошей.

«Мені часто кажуть, що я її опора. Це неправда. Насправді це Оля моя опора. Я поряд із нею, такою сильною, впертою і хороброю, просто не маю права проявити слабкість. Вона змушує мене рухатися далі, шукати можливості і боротися. Я знаю, що все у Ольги вийде. І колись вона буде бігати і бавитися з іншими дітками, а потім заскочить до мене на ручки і міцно-міцно обійме. І я вірю, що так і буде – з допомогою Бога і Вас, добрих людей».